НЕЛЮБІН Олександр Петрович (26.08.1785–06.04.1858) — лікар, професор, засновник вітчизняної фармакології та фармації.
Народився у м. Вятка в купецькій родині, отримав освіту в Московському університеті та Санкт-Петербурзькій медико-хірургічній академії, де пізніше очолив кафедру фармації й фармакології. О.П. Нелюбін започаткував реформу у викладанні фармацевтичних дисциплін, виокремив як самостійні напрямки фармацію і фармакологію (1824). Запровадив викладання в Санкт-Петербурзькій медико-хірургічній академії організацію фармацевтичної справи, історію загальної та російської фармації, винайшов і вдосконалив низку апаратів та приладів для хімічного синтезу, здійснив аналіз кавказьких мінеральних вод. У 1827 р. вчений видав підручник «Фармакографія, або Хіміко-лікарське розпорядження приготування і вживання новітніх ліків» (опрацював декілька перевидань); четверте, класичне, видання (1840–1842) складалося з 4 томів загальним обсягом 1790 с. та тривалий час було практичним керівництвом для лікарів і фармацевтів. У підручнику детально описано фізичні й хімічні властивості лікарських речовин, способи їх приготування в лабораторіях і на підприємствах, визначено домішки і підробки, розкрито фармацевтичну дію, проаналізовано несумісності та протипоказання; що стосується організації фармацевтичної справи, то О.П. Нелюбін вважав, що аптеки мають відповідати сучасним вимогам і складатися з рецептурного залу, матеріальної кімнати, лабораторії, сушильні, підвалу, льодовика, вогнища і робочої кімнати. Погляди О.П. Нелюбіна на теорію та практику лікарських форм і галенових препаратів найповніше висвітлено ним у «Фармацевтических записках» (1843). Для розповсюдження достовірних відомостей про ЛП, виготовлені за кордоном та в Росії, велике значення мала складена професором «Диспенсаторія таємних, специфічних, універсальних і патентованих лікарських засобів» (1831).
Зархин И.Б. Очерки истории отечественной фармации. — М., 1956.